Епітафія – це надгробний напис, рядок або короткий вірш, присвячений померлій людині. Традиційно вважається, що мистецтво епітафії бере свій початок у Стародавній Греції, проте епітафії можна вважати ієрогліфи, якими покривали саркофаги давні єгиптяни.
Ще Стародавню Грецію наші предки писали короткі надмогильні тексти у віршованої формі, пізніше ця традиція перекочувала в римську культуру (збереглася найдавніша епітафія, написана в латинських віршах – консула Сципіона Барбата, 298 р.). В античності епітафія сформувалася як невеликий вірш зі спеціальною структурою: ім’я та вік померлого, оспівування його переваг та втішні слова близьким родичам.
Також були відомі епітафії у Стародавній Юдеї. Приклад епітафії, наведеної біблійним археологом Букоторфом “Цей пам’ятник я поставив над найсвятішою, найчистішою, доброчесною і моральною Ревеккою, дочкою святого рабина, левіта Самуїла, про яку всі добре відгукувалися. Померла вона 8 грудня 135 року”.
У Середні віки, епоху Відродження та Класицизму був популярний літературно-художній жанр написання епітафій. У період з епохи Ренесансу до XIX століття найчастіше становили епітафії для відомих і багатих людей, ці тексти характеризувалися великим обсягом та пафосним описом сімейного походження, кар’єри та достоїнств померлого. У новий час справжні епітафії стали досить рідкісним явищем, як художній твір, а поступово перетворилися на короткі вірші із спогадом про померлого та біль близьких, пов’язаних із втратою рідної людини.